Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою дослідження був порівняльний аналіз механізмів екологічного моніторингу та контролю Європейського Союзу й України з огляду на сучасні вимоги Європейського зеленого курсу. У дослідженні застосовано формально-юридичний, інституційний та порівняльно-правовий методи, використання яких дало змогу проаналізувати нормативно-правові засади екологічного моніторингу та контролю, особливості інституційної координації екологічного врядування, а також порівняти моделі екологічного регулювання Європейського Союзу й України. Доведено, що в межах Європейського зеленого курсу сформувалася інтегрована модель екологічного врядування, яка поєднує механізми кліматичного регулювання, промислового екологічного контролю, цифровізації екологічної інформації, багаторівневої інституційної координації та забезпечення виконання екологічного законодавства. Виокремлено п’ять структурних елементів цієї моделі та встановлено, що системи моніторингу, звітності й верифікації викидів парникових газів, а також Європейська мережа екологічної інформації та спостереження забезпечують інтеграцію екологічних даних у процедури кліматичного планування, оцінки екологічних ризиків і наднаціонального контролю за виконанням кліматичних зобов’язань. Визначено, що екологічний моніторинг у Європейському Союзі трансформувався з механізму фіксації порушень природоохоронного законодавства в систему постійного регуляторного нагляду й оцінювання ефективності екологічної політики. У процесі дослідження також встановлено, що імплементація європейських екологічних стандартів в Україні супроводжується розширенням функцій екологічного моніторингу через інтеграцію процедур оцінювання впливу на довкілля, стратегічного екологічного оцінювання та системи моніторингу, звітності й верифікації викидів парникових газів. Виявлено, що в Україні екологічний моніторинг переважно використовують у межах контрольних, звітних і дозвільних процедур, натомість у Європейському Союзі результати моніторингу інтегруються в механізми стратегічного планування, оцінювання екологічних ризиків і перевірки виконання кліматичних зобов’язань. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання виявлених структурних і функціональних відмінностей між моделями Європейського Союзу й України для подальшої гармонізації української системи екологічного моніторингу та контролю з правовим доробком Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища