uk

Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

  • Головна
  • Том 29, № 3, 2024

  • Закон як інструмент формування колективної памʼяті: дослідження українських «декомунізаційних законів»

  • Отримано 03.06.2024,
  • Доопрацьовано 05.08.2024,
  • Прийнято 27.08.2024
Завантажити статтю Завантажити статтю
Том 29, № 3, 2024
  • студії памʼяті; законодавство щодо історичної памʼяті; інструменти політики памʼяті; децентралізація; реформи
  • https://doi.org/10.56215/naia-herald/3.2024.79
  • Сторінки 79-94

Серед низки проблем, повʼязаних з українською колективною памʼяттю про комуністичний період, ця стаття присвячена проблемі відсутності узгодженого підходу до формування такої памʼяті. Мета цього дослідження – зʼясувати, чи надали «декомунізаційні закони», прийняті 2015 року, українським субʼєктам політики памʼяті достатньо надійних інструментів для формування політики памʼяті, яку однаково застосовували б у всій країні. З цією метою в дослідженні використано метод відстеження процесу, який висвітлює конкретний приклад розроблення та ухвалення «декомунізаційних законів» відповідними зацікавленими сторонами та Верховною Радою України. Дослідивши підготовчу роботу над цими законами та процес їх прийняття, було виявлено, що питання централізації відігравало важливу роль у створенні узгодженої колективної памʼяті про комуністичний період в Україні. Зокрема, той факт, що члени парламенту досягали мети децентралізації, став перешкодою для створення надійного підходу до української памʼяті про комунізм. Крім того, було встановлено, що декомунізаційний пакет надав українським політикам у сфері памʼяті декілька важливих інструментів для формування памʼяті населення про комунізм, таких як перейменування топонімів, повʼязаних з комунізмом, відкриття архівів комуністичного режиму, знесення памʼятників, що прославляли комуністичних «героїв», та інституціоналізація Дня памʼяті жертв тоталітарних режимів. Попри такі наслідки, у статті сформульовано висновок, що українське «декомунізаційне законодавство» потребує реформування для досягнення гармонізації в контексті прагнень країни до європейської інтеграції. Висновки цього дослідження можуть слугувати основою для подальших рекомендаційних досліджень на тему узгодженості української політики памʼяті. Науковці можуть застосувати результати дослідження щодо інших подій, повʼязаних із проблемами внутрішньої памʼяті, або запропонувати потенційні реформи для узгодження української колективної памʼяті про комунізм із памʼяттю її європейських партнерів

Використані джерела

[1] Beach, D. (2023). Process tracing methods and international studies. Oxford: Oxford University Press. doi: 10.1093/acrefore/9780190846626.013.724.

[2] Bennett, A. (2010). Process tracing and causal inference. In H. Brady & D. Collier (Eds.), Rethinking social inquiry (pp. 207-221). Maryland: Rowman and Littlefield.

[3] Budrytė, D. (2023). A decolonising moment of sortsʼ: The Baltic statesʼ vicarious identification with Ukraine and related domestic and foreign policy developments. Central European Journal of International and Security Studies, 17(4), 82-105. doi: 10.51870/YPIJ8030.

[4] Bychkov Green, S. (1997). Language of lullabies: The Russification and de-russification of the Baltic states. Michigan Journal of International Law, 19(219), 220-274. doi: 10.2139/ssrn.1261425.

[5] Coulson, J. (2021). The Holodomor in collective memory: Constructing Ukraine as a post-genocidenation. The General Assembly Review, 2(1). doi: 10.5206/tgar.v2i1.10421.

[6] Czarnota, A. (2009). Lustration, decommunisation and the rule of law. Hague Journal on the Rule of Law, 1(2), 307-336. doi: 10.1017/S1876404509003078.

[7] DʼAnieri, P. (2022). Ukraine’s 2019 elections: Pro-Russian parties and the impact of occupation. Europe- Asia Studies, 74(10), 1915-1936. doi: 10.1080/09668136.2022.2117793.

[8] Demska, O., & Levchuk, P. (2020). The Urbanonimia of Ukraine in the context of decommunisation. Cognitive Studies, 20, article number 2280. doi: 10.11649/cs.2280.

[9] Dovhopolova, O. (2019). “Disruptions” of collective memory: Issues of understanding and curing. Modern Ukraine, 26(1), 141-161. doi: 10.3138/ukrainamoderna.26.141.

[10] Farewell, unwashed Russia – Poroshenko after the visa-free regime entered into force. (2017). Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/a/video/28540958.html.

[11] Fedinec, C., & Csernicskó, I. (2017). (Re)conceptualisation of memory in Ukraine after the Revolution of Dignity. Central European Papers, 5(1), 46-71. doi: 10.25142/cep.2017.003.

[12] Fontaine, G. (2020). Process tracing for comparative policy analysis: A realist approach. In G. Peters & G. Fontaine (Eds.), Handbook of research methods and applications in comparative policy analysis (pp. 277-295). London: Edward Elgar Publishing. doi: 10.4337/9781788111195.00024.

[13] Gnatiuk, O., Pisotska, K., Polhun, V., & Zapototska, V. (2023). Public inertia towards the new toponymic landscapes in Vinnytsia, Ukraine. Journal of the Bulgarian Geographical Society, 49, 53-68. doi: 10.3897/ jbgs.e113331.

[14] Hentschel, G., & Palinska, O. (2022). The linguistic situation on the Ukrainian Black Sea coast-Ukrainian, Russian and suržyk as “native language”, “primary code”, frequently used codes and codes of linguistic socialisation during childhood. Russian Linguistics, 46(3), 259-290. doi: 10.1007/s11185-022-09259-4.

[15] Hunt, N. (2010). Memory, war and trauma. Cambridge: Cambridge University Press.

[16] Kasianov, G. (2022). Challenges of antagonistic memory: Scholars versus politics and war. Memory Studies, 15(6), 1295-1298. doi: 10.1177/17506980221133517.

[17] Kasianov, G. (2023). In search of lost time? Decommunisation in Ukraine, 2014-2020. Problems of Post- Communism, 70. doi: 10.1080/10758216.2023.2198135.

[18] Koposov, N. (2020). Historians, memory laws, and the politics of the past. European Papers, 5(1), 107-117. doi: 10.15166/2499-8249/390.

[19] Kovalov, M. (2022). When Lenin becomes Lennon: Decommunisation and the politics of memory in Ukraine. Europe-Asia Studies, 74(5), 709-733. doi: 10.1080/09668136.2022.2078478.

[20] Kuczabski, A., & Boychuk, A. (2020). Decommunisation of urban toponymy in Ukraine: Causes and consequences. Journal of Geography, Politics and Society, 10(4), 8-16. doi: 10.26881/jpgs.2020.4.02.

[21] Kudriavtseva, N. (2020). Reconfiguring identities within the cityscape: Ideologies of decommunisation renaming in Ukraine. Ideology and Politics Journal, 15(1), 63-82. doi: 10.36169/2227-6068.2020.01.00004.

[22] Kulyk, V. (2018). Shedding Russianness, recasting Ukrainianness: The post-Euromaidan dynamics of ethnonational identifications in Ukraine. Post-Soviet Affairs, 34(2-3), 119-138. doi: 10.1080/1060586X.2018.1451232.

[23] Kutsenko, D. (2020). Experience of implementing decommunisation laws in Eastern Ukraine: A Kharkiv case. Journal of Geography, Politics and Society, 10(3), 55-64. doi: 10.1080/1060586X.2018.1451232.

[24] Langenbacher, E., & Shain, Y. (2010). Power and the past: Collective memory and international relations. Georgetown: Georgetown University Press.

[25] Lavrov: How is it possible to speak of a unitary state in Ukraine? (2015). Retrieved from https://gordonua.com/news/politics/Lavrov-Kak-mozhno-dazhe-zaikatsya-ob-unitarnosti-Ukrainy-76869.html.

[26] Lebow, R.N. (2006). The memory of politics in postwar Europe. In R.N. Lebow, W. Kansteiner & C. Fogu (Eds.), The politics of memory in postwar Europe (pp. 1-39). Durham: Duke University Press.

[27] Liubarets, A. (2016). The politics of memory in Ukraine in 2014 removal of the Soviet cultural legacy and Euromaidan commemorations. Kyiv-Mohyla Humanities Journal, 3(1), 198-214. doi: 10.18523/ kmhj73968.2016-3.197-214.

[28] Lytovchenko, A., Boiko, D., Yashkina, D., & Holm-Hansen, J. (2021). Discourse of moderation and cohesion as an effective electoral tool: Sluha Narodu in Ukraine’s 2019 parliamentary campaign. Ideology and Politics Journal, 1(1), 111-141.

[29] Marples, D.R. (2018). Decommunisation, memory laws, and “builders of Ukraine in the 20th century. Acta Slavica Iaponica, 39. doi: 10.14943/ASI.39.1.

[30] Maslo, K. (2023). When is genocide a crime of genocide? The Holodomor and the Katyn Massacre as a crime of genocide. Special Issue Review of European and Comparative Law, Special Issue, 31-53. doi: 10.31743/recl.16523.

[31] Neumayer, L. (2015). Integrating the Central European past into a common narrative: The mobilisations around the “crimes of communism” in the European Parliament. Journal of Contemporary European Studies, 23(3), 344-363. doi: 10.1080/14782804.2014.1001825.

[32] Nimchenko, V., & Shpenov, D. (2017). The constitutional complaint as to the Ukrainian Constitution (constitutionality) of Law of Ukraine No. 317-VIII.

[33] Nominal voting for the bill Law No. 2538-1 “On Condemning the Communist and National Socialist (Nazi) Totalitarian Regimes and Prohibiting the Propagation of their Symbols,” April 9, 2015. (2015). Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_arh_golos?g_id=142708&n_skl=8.

[34] Press service of the Prosecutorʼs Office of Lviv region. (2017). A young man who promoted communist ideology was convicted. Retrieved from https://lviv.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_ c=view&_t=rec&id=207411.

[35] Romanova, V., & Umland, A. (2019). Decentralisation reform in Ukraine in 2014-2019: First achievements and future challenges. Ideology and Politics, 14(3), 148-170.

[36] Rozenas, A., & Vlasenko, A. (2022). The real consequences of symbolic politics: Breaking the Soviet past in Ukraine. The Journal of Politics, 84(3), 1263-1277. doi: 10.1086/718210.

[37] Saryusz-Wolska, M., Wawrzyniak, J., & Wóycicka, Z. (2022). Russian war of aggression in Ukraine: Challenges for memory studies. Memory Studies, 15(6), 1289-1290. doi: 10.1177/17506980221134908.

[38] Sazhniev, M., & Sułkowska, J. (2020). Russian culture and management of meaning in introduction of political influence in Ukraine. Journal of International Studies, 1(13), 310-323. doi: 10.14254/2071- 8330.2020/13-1/20.

[39] Shaikan, A., & Shaikan, V. (2022). Delinquent and “marginal” personalities in wartime: Reasons and Consequences of deviant behaviour for modern society. In Proceedings of the 5th international scientific congress Society of Ambient Intelligence (ISC SAI 2022) – sustainable development and global climate change (pp. 327-334). Praha: Oktan Print. doi: 10.5220/0011356900003350.

[40] Shestopalets, D. (2020). Church and state in Ukraine after the Euromaidan: President Poroshenkoʼs discourse on religion, 2014-2018. Politics and Religion, 13(1), 150-179. doi: 10.1017/S1755048319000221.

[41] Shevel, O. (2016). The battle for historical memory in post-revolutionary Ukraine. Current History, 115(783), 258-263. doi: 10.1525/curh.2016.115.783.258.

[42] Siddi, M. (2017). The Ukraine crisis and European memory politics of the Second World War. European Politics and Society, 18(4), 465-479. doi: 10.1080/23745118.2016.1261435.

[43] Transcript of the Plenary Session of the Verkhovna Rada of Ukraine No. 25. (2015, April). Retrieved from https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5842.html.

[44] Transcript of the Plenary Session of the Verkhovna Rada of Ukraine No. 28. (2015, April). Retrieved from https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5849.html.

[45] UINM. (2014). How to rename a street – a methodological collection. Kyiv-Chernyhiv: Ukrainian Institute of National Memory.

[46] Volodymyr Viatrovych, director of UINM: I will not tolerate compromises in the issues of the national memory. (2019). Retrieved from https://rozmova.wordpress.com/2019/06/17/volodymyr- Viatrovych-53/.

[47] Vus, O. (2017). Viatrovych commented his ban from entering Poland. Retrieved from: https://politics.segodnya.ua/ua/politics/Viatrovych-prokommentiroval-zapret-vezda-v-polshu- 1070940.html.

[48] Wylegała, A. (2017). Managing the difficult past: Ukrainian collective memory and public debates on history. Nationalities Papers, 45(5), 780-797. doi: 10.1080/00905992.2016.1273338.

[49] Zheltovskyy, V. (2020). European integration processes in post-Euromaidan Ukraine: In search for scenarios. Online Journal Modelling the New Europe, 32, 72-92. doi: 10.24193/OJMNE.2020.32.05.