Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

На підставі аналізу норм національного та європейського законодавства, практики Європейського суду з прав людини та національної судової практики надано правову характеристику понять “приватне життя” й “особисте життя” з огляду на допустимі межі обмеження прав і свобод працівників під час здійснення роботодавцем контролю із застосуванням технічних засобів та способів за виконанням ними трудових функцій. Вивчено питання можливості нормативного закріплення поняття “приватне життя” та визначення імовірних меж обмеження прав і свобод працівників. Метою статті є встановлення можливості застосування в Україні до трудових правовідносин практики Європейського суду з прав людини щодо нормативного закріплення права працівників на приватне життя. Наукова новизна публікації полягає в тому, що питання правомірності втручання в приватне життя працівників під час здійснення контролю роботодавця за працівником з використанням технічних засобів комплексно досліджено з огляду на їх види, вимоги законодавства, зокрема практику Європейського суду з прав людини. Предметом дослідження статті є обґрунтування можливості нормативного закріплення в законодавстві України поняття “приватне життя” й імовірних меж обмеження прав працівників від втручання хазяйської (дисциплінарної) влади роботодавця у сферу їх приватної автономії. Висновки. Ефективний захист права працівників на приватне життя, приватності особистої зони під час виконання ними трудових функцій неможливе без його нормативного регулювання з використанням практики Європейського суду з прав людини