Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Станом на 2025 рік понад 94 % користувачів мережі Інтернет щомісяця використовують месенджери, що зумовлює підвищення ролі електронного листування як джерела доказової інформації в кримінальних провадженнях, зокрема в умовах воєнного стану в Україні. Метою дослідження було виявлення правових прогалин у регулюванні листування в месенджерах як електронного доказу шляхом порівняльного аналізу правових підходів України, Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу. У процесі дослідження було використано порівняльно-правовий, формально-юридичний методи, а також метод аналізу судової практики. Було досліджено та систематизовано класифікацію листування в месенджерах за вісьмома критеріями, зокрема за кількістю учасників, доступом до листування, форматом передання інформації та етапом створення. Встановлено, що чинне кримінальне процесуальне законодавство України не виокремлює категорію електронних доказів, тоді як у Сполучених Штатах Америки є розвинена система автентифікації електронних доказів відповідно до Federal Rules of Evidence, а Європейський Союз 2023 року ухвалив спеціалізований Регламент (EU) 2023/1543 про транскордонний доступ до електронних доказів. Виявлено, що українські суди здебільшого визнають листування в месенджерах допустимим доказом за умови дотримання процесуального порядку збирання й за відсутності обґрунтованих заперечень сторони захисту, однак практика є суперечливою. Проаналізовано підстави визнання такого листування недопустимим доказом, зокрема порушення процедури збирання, неможливість підтвердження авторства й отримання доказів неуповноваженими суб’єктами. Результати дослідження можуть бути використані науковцями, суддями, прокурорами та адвокатами для вдосконалення практики роботи з електронними доказами в кримінальних провадженнях, а також законодавцем для нормативного врегулювання цього інституту