Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Мета дослідження полягала у виявленні спільних і відмінних рис у підходах до формування та реалізації правових й інституційних засад боротьби з торгівлею людьми в країнах Європи та Центральної Азії. У межах роботи було застосовано метод порівняльно-правового аналізу, який дав змогу системно зіставити національні кримінально-правові норми, спеціальні закони, а також інституційні механізми координації та моніторингу. Використання цього методу забезпечило виявлення відмінностей не тільки на формальному рівні імплементації міжнародних стандартів, а й у практиці їх реалізації. Результати засвідчили, що країни Європейського Союзу вирізняються переважно вищим рівнем інтеграції міжнародних норм у національні правові системи, наявністю стійких міжвідомчих механізмів взаємодії, розвинених систем моніторингу та регулярної звітності, а також активною участю інститутів громадянського суспільства в наданні комплексної допомоги жертвам торгівлі людьми. Ці елементи в сукупності формують модель, яка орієнтована на жертвоцентричний підхід протидії. У країнах Центральної Азії виявлено системні проблеми, пов’язані з фрагментарною імплементацією міжнародних зобов’язань, обмеженим захистом жертв, недостатнім рівнем міжвідомчої координації та низьким рівнем розвитку незалежного моніторингу. Ці фактори істотно знижують ефективність національних механізмів протидії торгівлі людьми й обмежують їх практичну результативність. Встановлені відмінності засвідчують необхідність адаптації найуспішніших європейських практик до інституційних і соціально-економічних умов країн Центральної Азії, посилення механізмів моніторингу, цифрової готовності та розширення міжнародного й регіонального співробітництва. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання його висновків під час розроблення та коригування національних стратегій протидії торгівлі людьми, а також зміцнення міждержавної взаємодії в цій сфері