Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

У статті проаналізовано організаційно-правові засади пріоритезації діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України в контексті кримінальної процесуальної діяльності. Актуальність дослідження зумовлена збільшенням навантаження на слідчі підрозділи (понад 1,5 млн кримінальних проваджень 2024 року за середнього навантаження 307 проваджень на одного слідчого) і необхідністю стратегічного управління в умовах воєнного стану. Аргументовано, що пріоритезація не лише відіграє роль управлінського інструменту, а й є чинником забезпечення ефективності, стійкості та результативності діяльності органів досудового розслідування. Метою дослідження було визначення поняття та обґрунтування ролі пріоритезації у функціонуванні слідчих підрозділів як засобу вдосконалення кримінальної процесуальної діяльності та оптимізації використання обмежених ресурсів. Методологія охоплювала: системний і порівняльно-правовий підходи, аналіз статистичних і нормативних даних, а також узагальнення емпіричних матеріалів практики досудового розслідування. Застосування цих методів надало можливість дослідити як теоретичні, так і прикладні аспекти пріоритезації в кримінальному процесі. Результати засвідчили, що визначення пріоритетності кримінальних проваджень ґрунтується на сукупності юридичних, процесуальних і соціальних критеріїв: тяжкості злочину, ризику для життя та безпеки осіб, наявності процесуальних строків, суспільного резонансу й невідкладності слідчих (розшукових) дій. У статті запропоновано деталізований п’ятиетапний алгоритм пріоритезації, який охоплює юридичну кваліфікацію, процесуальний стан, оперативно-службові обставини, стадію розслідування та підсумкову оцінку. Обґрунтовано потребу вдосконалення механізмів міжвідомчої координації, оптимізації навантаження та урахування очікувань громадянського суспільства. Практичне значення дослідження полягає у формуванні структурованого підходу до управління пріоритетами в діяльності слідчих підрозділів, що сприятиме підвищенню ефективності досудового розслідування, забезпеченню своєчасного процесуального реагування та зміцненню довіри суспільства. Доведено необхідність запровадження спеціалізації, оновлення системи підготовки кадрів і впровадження єдиних критеріїв пріоритезації, передусім у розслідуванні воєнних злочинів і злочинів проти вразливих категорій осіб