ISSN 2410-3594
e-ISSN 2786-7382
УДК 34; 159.9
Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ
- Західноєвропейський Союз; Брюссельський договір; Лісабонський договір; спільна політика безпеки й оборони; європейська оборонна інтеграція
- https://doi.org/10.56215/naia-herald/4.2024.35
- Сторінки 35-46
У статті досліджено історичні передумови та розвиток нормативного забезпечення європейської оборонної політики, починаючи з Брюссельського договору 1948 року, створення Західного Союзу та Західноєвропейського Союзу. На основі аналізу таких важливих документів, як Маастрихтський, Амстердамський і Ніццький договори, визначено механізми оборонної співпраці в межах ЄС та її основні цілі, насамперед посилення стратегічної автономії. Окремо розглянуто угоду «Берлін-плюс», яка забезпечує механізми взаємодії між ЄС та НАТО, водночас сприяючи розвитку незалежних європейських спроможностей у сфері оборони та безпеки. Визначено ключову роль Лісабонського договору у формулюванні засад Спільної політики безпеки й оборони ЄС. Окреслено важливість і перспективність реалізації статті 42(7) договору, яка закріплює принцип взаємної допомоги країн-членів у випадку збройного нападу, а також постійного структурованого співробітництва для поглибленої оборонної інтеграції. Ці положення підвищують стратегічну автономію ЄС і закріплюють європейську оборонну співпрацю, визначаючи її як важливу складову Спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС. Засвідчено актуальність подальшого вдосконалення правової бази ЄС у відповідь на нові загрози, зокрема агресію Росії в Україні, а також напруження в інших регіонах. Акцентовано на необхідності зміцнення правових механізмів, що забезпечать ефективніші процеси прийняття рішень у межах СПБО ЄС, а також посилять кооперацію в питаннях безпеки серед країн-членів. Практична значущість статті полягає в можливості використати її результати як теоретичний фундамент розбудови спільної оборонної політики ЄС та подальшої інтеграції у сфері безпеки в умовах сучасних геополітичних викликів
Використані джерела
[1] Andersson, J.J. (2023). Buying weapons together (or not): Joint defence acquisition and parallel arms procurement. EU Institute for Security Studies, 7.
[2] Clapp, S. (2022). Implementation of the Strategic Compass: Opportunities, challenges and timelines. Brussels: European Parliamentary Research Service.
[3] EU External Action, & Borrell, F.J. (2021). European foreign policy in times of COVID-19. Brussels: Publications Office of EU. doi:10.2871/69415.
[4] EU External Action. (2024). Annual progress report on the implementation of the Strategic Compass for Security and Defence: Report of the High Representative of the Union for Foreign Affairs and Security Policy to the Council. Retrieved from https://www.eeas.europa.eu/sites/default/files/documents/2024/ StrategicCompass_2ndYear_Report_0.pdf.
[5] Grand, C. (2024). Defending Europe with less America. Retrieved from https://ecfr.eu/publication/defending-europe-with-less-america/.
[6] Hanaba, S.O., & Kondratiuk, O.V. (2024). Common security and defence policy of the European Union: Implementation mechanisms. In Current problems of law enforcement activities in martial law (pp. 103- 106). Khmelnytskyi: Bohdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine.
[7] Howorth, J. (2020). The CSDP in transition: Towards “Strategic autonomy”? In R. Coman, A. Crespy & V.A. Schmidt (Eds.), Governance and politics in the post-crisis European Union (pp. 312-329). Boston: Boston University. doi: 10.1017/9781108612609.019.
[8] Jakobsson, E., & Sjökvist, E. (2024). The EUʼs rapid deployment capacity: Raised ambitions in military crisis management? Swedish Defence Research Agency. Retrieved from https://www.foi.se/rest-api/ report/FOI Memo 8434.
[9] Keukeleire, S., & Delreux, T. (2022). The foreign policy of the European Union. London: Bloomsbury.
[10] Koval, N. (2018). PESCO security potential and new opportunities for Ukraine. Retrieved from https://web.archive.org/web/20220326222549/http://fpp.com.ua/ezpekovyj-potentsial-pesco-ta-novi-mozhlyvosti-dlya-ukrayiny/.
[11] Krzymowski, A., & Krzymowska, K. (2019). Lisbon Treaty (2009-2019) on the journey to achieve the European Union as an effective global actor. Studium Europy Srodkowej i Wschodniej, 11, 16-34.
[12] Lațici, T. (2021). Qualified majority voting in foreign and security policy: Pros and cons. Retrieved from https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2021/659451/EPRS_BRI(2021)659451_ EN.pdf.
[13] Maurer, H., & Wright, N. (2021). Still governing in the shadows? Member states and the political and security committee in the post‐Lisbon EU foreign policy architecture. Journal of Common Market Studies, 59(4), 856-872. doi: 10.1111/jcms.13134.
[14] Mitriayeva, S.I. (2008). European security and Ukraine. Uzhhorod: Lira.
[15] MMF. (2020). OCCAR. Retrieved from https://web.archive.org/web/20230327040659/https://www.occar.int/programmes/mmf.
[16] Mölder, H. (2018). British approach to the European Union: From Tony Blair to David Cameron. In D. Ramiro Troitiño, T. Kerikmäe & A. Chochia, (Eds.), Brexit (pp. 153-173). Cham: Springer. doi: 10.1007/978-3-319-73414-9_9.
[17] Pagani, F. (1998). A new gear in the CFSP machinery: Integration of the Petersberg Tasks in the Treaty of European Union. European Journal of International Law, 9, 737-749.
[18] Palavenis, D. (2019). Lithuania in European Union common security and defence policy context. Security and Defence Quarterly, 25(3), 16-36.
[19] Perot, E. (2019). The art of commitments: NATO, the EU, and the interplay between law and politics within Europeʼs collective defence architecture. European Security, 28(1), 40-65. doi:10.1080/0966283 9.2019.1587746.
[20] Pieper, M., & Lak, M. (2019). The end of transatlanticism? EU security and defence policies and the “Strategic Autonomy” debate from a historical and contemporary perspective. Studies in European Affairs, 4, 23-44. doi: 10.33067/SE.4.2019.2.
[21] Quintana, E., Heidenkamp, H., & Codner, M. (2014). Europeʼs air transport and air-to-air refuelling capability: Examining the collaborative imperative. Retrieved from https://static.rusi.org/201408_op_europe_atar.pdf.
[22] Smyrnova, K.V. (2011). Collective self-defense: UN Charter and European Union Law. Current Problems of International Relations, 96(1), 111-117.
[23] Stetsiuk, M. (2023). European integration in the field of defense and security: A retrospective review. Media Forum: Analytics, Forecasts, Information Management, 13, 228-244. doi: 10.31861/mediaforum.2023.13.228-244.
[24] Stetsiuk, M. (2024). European Unionʼs common security and defence policy: Current state and opportunities for Ukraine. Acta de Historia & Politica: Saeculum XXІ, 7, 118-126.
[25] Szép, V., Wessel, R.A., Sabatino, E., Gebhard, C., & Simon, E. (2021). The current legal basis and governance structures of the EUʼs defence activities. ENGAGE Working Paper Series, 4.
[26] Times of Malta. (2017). Malta among three countries opting out of EUʼs new defence agreement. Retrieved from https://www.timesofmalta.com/article/malta-among-three-countries-opting-out-of-eus-new-defence-agreement.665421.
[27] Turchenko, O.H. (2015). The formation and reform of the common foreign and security policy of the European Union. Legal Scientific Electronic Journal, 5, 241-245.
[28] Vladu, O.M. (2016). The Euro-Atlantic partnership relocation after Afghanistan. In International scientific conference strategies XXI. The complex and dynamic nature of the security environment (pp. 24-29). Bucharest: “Caroli” National Defence University Publishing House.