Актуальність теми зумовлена тим, що спеціальне законодавство, яке регулює оперативно-розшукову діяльність, боротьбу з організованою злочинністю, забезпечення безпеки осіб, які співпрацюють з правоохоронними органами, прийняте у 1992–1994 роках, не відповідає умовам сучасного життя (лібералізації та цифровізації суспільства; змінам у банківському та фінансовому секторі; легкості перетину кордонів тощо) та викликам, які стоять перед правоохоронною системою (транснаціональна злочинність; розвиток технологій, які ускладнюють технічне зняття інформації; використання криптовалют і квазігрошей тощо). Основним недоліком цього законодавства є неврегульованість конфіденційного співробітництва як основного інструменту боротьби зі злочинністю. Метою роботи є дослідження стану правового забезпечення конфіденційного співробітництва на прикладі діяльності Національного антикорупційного бюро України; виявлення прогалин, суперечностей і колізій; визначення шляхів удосконалення законодавства. Використано загальнонаукові, логічні та загальноправові методи. У роботі проаналізовано стан наукового дослідження теми, систематизовано чинне законодавство України, здійснено зіставлення його окремих норм. Основні результати дослідження полягають у тому, що правову основу конфіденційного співробітництва вперше розглянуто як систему правових норм міжгалузевого правового інституту, не обмежуючись виключно процесуальним аспектом чи сферою застосування. Уперше досліджено функціонування інституту конфіденційного співробітництва в Національному антикорупційному бюро України. Констатовано відсутність належного нормативно-правового регулювання на рівні законів України та несистематизованість наявних норм, що створює ризики зловживань, порушення прав і свобод громадян. Зауважено, що прогалини в законодавстві заповнені відомчими нормативними актами відповідних правоохоронних органів з відповідним грифом секретності. Розкрито сутність і призначення конфіденційного співробітництва, проаналізовано норми права, закріплені в різних законах, особливості їх застосування, предмет їх правового регулювання, а також відмінності в правовому регулюванні співпраці з конфідентами та викривачами. Практична цінність результатів дослідження полягає в тому, що їх можуть використовувати юристи-практики, зокрема слідчі, прокурори й адвокати, для яких інститут конфіденційного співробітництва є новим з огляду на таємні форми й методи його функціонування
[1] Антонов К. В. Проблеми нормативно-правового регулювання використання конфіденційного співробітництва під час досудового розслідування. Науково-правовий електронний журнал. 2020.
№ 3. С. 369–371. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2020-3/88.
[2] Давидюк В. М. Деякі аспекти забезпечення безпеки конфіденційної взаємодії осіб з правоохоронними органами. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2019. № 85 (2). Р. 95–104. doi: 10.32631/v.2019.2.09.
[3] Dixon D., Bull R., Valentine T., Williamson T. Handbook of psychology of investigative interviewing: Current developments and future directions. Chichester: John Wiley & Sons Ltd, 2009. doi: 10.1002/9780470747599.
[4] Горбачов О. В. Правовий аналіз питань забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у здійсненні оперативно-розшукової діяльності під час негласного та конфіденційного співробітництва. Форум права. 2017. № 5. С. 99–105. doi: http://doi.org/10.5281/zenodo.1193928.
[5] Harfield C., Billingsley R. Covert human intelligence sources: The Unlovely face of police work. Hook : Waterside Press, 2009. 189 р.
[6] Harfield C. The governance of covert investigation. Melbourne University Law Review. 2010. Vol. 34 (3). P. 773–804.
[7] Harfield С. Police informers and professional ethics. Criminal Justice Ethics. 2012. Vol. 31 (2). P. 73–95. doi: https://doi.org/10.1080/0731129X.2012.696960.
[8] Harfield С., Harfield K. Covert investigation. Oxford University Press. 2018.
[9] Henry P., Rajakaruna N., Crous C., Buckley J. Key attributes of an effective human source handler: Implications for handler selection and training. The Police Journal. 2020. Vol. 93 (4). P. 290–309. doi: https://doi.org/10.1177/0032258X19862589.
[10] Грібов М. Л., Козаченко О. І. Міжнародний досвід правового регулювання негласного співробітництва. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2019. № 3 (112). С. 83–97. doi: https://doi.org/10.33270/01191123.83.
[11] Катеринюк В. В. Характеристика правового інституту та правовідносин конфіденційного співробітництва. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2021. № 4 (121). С. 53–65. doi: https://doi.org/10.33270/01211214.53.
[12] Kleinman S. M. KUBARK counterintelligence interrogation review: Observations of an interrogator. In NDIC, Educing information interrogation: Science and art foundations for the future. Washington : Department of Defense, 2006.
[13] Корнієнко М. В. Нормативно-правове регулювання негласних слідчих (розшукових) дій.
Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 1. С. 301–303.
[14] Козаченко О. І. Закордонний досвід та національне правове регулювання забезпечення безпеки суб’єктів системи негласних слідчих (розшукових) дій. Експерт: Парадигми юридичних наук і державного управління. 2018. № 1 (1). С. 43–62. doi: 10.32689/2617-9660-2018-1-1-43-62.
[15] Kruisbergen E. W. Infiltrating organized crime groups. Theory, Regulation and Results of a Last Resort Method of Investigation. 2013. Vol. 3. P. 109–136.
[16] Kruisbergen E. W. When other methods fail…infiltrating organized crime groups in the Netherlands. In Contemporary organized crime. 2017. P. 253–278. doi: 10.1007/978-3-319-55973-5_15.
[17] Moffett L., Oxburgh G., Dresser P., Watson S., Gabbert F. Inside the shadows: A survey of UK HUMINT practitioners examining their considerations when handling a Covert Human Intelligence Source (CHIS). Psychiatry, Psychology and Law. 2022. Vol. 29 (4). P. 487–505. doi: https://doi.org/10.1080/ 13218719.2021.1926367.
[30] [18] Мусієнко І. І., Гречин Є. Є. Інститут конфіденційного співробітництва у США: організаційно-правовий аспект. Проблеми законності. 2015. Вип. 131. С. 133–144. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.131.55198.
[19] Неледва Н. В. Особливості офіційного оформлення відносин про конфіденційне співробітництво за законодавством України. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. № 5. С. 138–143. doi: https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i5.942.
[20] Pearse J., Bull R., Valentine T., Williamson T. The investigation of terrorist offences in the United Kingdom : Handbook of psychology of investigative interviewing. Chichester : John Wiley & Sons, 2009.
[21] Подобний О. О., Бельський Р. О. Наукова розробленість проблеми використання конфіденційного співробітництва на досудовому слідстві. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2021. № 49. С. 152–155. (Серія «Юриспруденція»). doi: https://doi.org/10.32841/2307-1745.2021.49.32.
[22] Rich M. L. Coerced informants and thirteenth amendment limitations on the police-informant relationship.
Santa Clara Law Review. 2010. Vol. 3. Р. 681–745.
[23] Ross J. E. Undercover policing and the shifting terms of scholarly debate: The United States and Europe in counterpoint. The Annual Review of Law and Social Science. 2008. Vol. 4. P. 239–273. doi: https://doi.org/10.1146/annurev.lawsocsci.4.110707.172416.
[24] Савченко А. В., Матвійчук В. В., Никифорчук Д. Й. Міжнародний досвід використання агентури правоохоронними органами держав Європи та США : посібник / за заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. Київ : Нац. акад. внутр. справ України, 2004. 60 с.
[25] Сергєєва Д. Б. Негласне співробітництво в кримінальному процесі. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 4. С. 47–54.
[26] Скулиш Є. Система негласних слідчих (розшукових) дій за кримінальним процесуальним кодексом України. Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Вип. 618. С. 108–114.
[27] Сидоренко Л. В. Конфіденційне співробітництво як засіб виконання завдань кримінального провадження. Актуальні питання виявлення та розкриття злочинів Національною поліцією: вітчизняний та зарубіжний досвід : матеріали Міжнар. наук.-практ. круглого столу (Київ, 19 лют. 2020 р.). Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2020. С. 215–219.
[28] Талалай Д. В., Салтиков С. М. Конфіденційне співробітництво та негласна (розшукова) діяльність. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 8. С. 285–290. doi: https://doi.org/10.32849/2663- 5313/2020.8.47.
[29] Тализіна Я. О. Питання залучення особи до конфіденційного співробітництва та забезпечення її безпеки як учасника кримінального провадження. Питання боротьби зі злочинністю. 2020. № 39. С. 121–127. doi: 10.31359/2079-6242-2020-39-121.
