Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою наукової статті є з’ясування способів учинення незаконного виготовлення, переробки чи ремонту вогнепальної зброї або фальсифікації, незаконного видалення чи зміни її маркування або незаконного виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв. Методологічну основу наукового пошуку становить комплекс методів і прийомів наукового пізнання, необхідних для реалізації визначеної мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Використання цих методів забезпечило обґрунтованість і достовірність результатів дослідження. Основним методом дослідження є діалектичний, за допомогою законів і категорій якого визначено способи незаконного виготовлення, переробки чи ремонту вогнепальної зброї або фальсифікації, незаконного видалення чи зміни її маркування або незаконного виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв. Також застосовано спеціальні методи дослідження, а саме: метод системного аналізу, системно-структурний, формально-логічний, соціологічний та статистичний. Наукова новизна публікації полягає в такому: встановлено, що основними способами вчинення досліджуваного злочину є активні дії щодо вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв: виготовлення (щодо всіх визначених у ст. 263-1 Кримінального кодексу України предметів озброєння); переробка, видалення маркування, зміна маркування (лише щодо вогнепальної зброї); більшість способів вчинення злочинів є повноструктурними (мають етапи підготовки, вчинення та приховування); дії, які охоплені ознаками цього злочину, часто є окремою ланкою в ланцюгу детально спланованої злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв; аргументовано доцільність визначення в ст. 263-1 Кримінального кодексу України кримінальної відповідальності за здійснення незаконної переробки бойових припасів. Висновки. Більшість способів вчинення злочинів, передбачених ст. 263-1 Кримінального кодексу України, є повноструктурними, тобто мають етапи: а) підготовки: вибір приміщень; підготовка необхідних матеріалів, пристосувань, інструментів; використання загальнодоступної інформації у відкритих джерелах щодо виготовлення, внесення конструктивних змін у предмети озброєння; придбання інструментів, металообробних пристосувань; відвідування об’єктів, пов’язаних з їх виробництвом, зберіганням і використанням; цілеспрямоване обстеження зон військових конфліктів; б) вчинення та в) приховування: неявка за викликом; давання неправдивих показань; відмова від давання показань; висунення неправдивого алібі; знищення слідів і знарядь злочинного посягання; здійснення впливу на свідків. Окрім усталених, типових способів учинення злочинів, передбачених ст. 263-1 Кримінального кодексу України, виявлено тенденції до вдосконалення, осучаснення способів незаконного виготовлення, переробки чи ремонту предметів озброєння: високотехнологічна переробка, виготовлення з використанням сучасних технічних засобів; використання довідкової інформації, купівля окремих конструктивних механізмів, деталей до предметів озброєння через інтернет-сайти; застосування засобів маскування. Дії, які охоплюються ознаками злочину, передбаченого ст. 263-1 Кримінального кодексу України, часто є окремою ланкою в ланцюгу детально спланованої злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв