Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Мета статті – на підставі вивчення вироків Єдиного державного реєстру судових рішень, аналізу матеріалів слідчої практики та науково-теоретичних поглядів учених проаналізувати питання щодо найпоширеніших процесуальних порушень під час проведення слідчої (розшукової) дії огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, що призвели до визнання доказів недопустимими. Методологічне підґрунтя наукової статті становить цілісна й узгоджена система методів, що дала змогу належно проаналізувати предмет дослідження, зокрема використано наукові методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції. Теоретичним підґрунтям цієї публікації стали праці вітчизняних учених щодо критеріїв у разі визнання чи невизнання доказу недопустимим. Наукова новизна публікації полягає в системному аналізі найпоширеніших процесуальних порушень під час проведення огляду в процесі розслідування незаконних заволодінь транспортними засобами. На підставі здійсненого аналізу визначено найпоширеніші процесуальні порушення норм і порядку, що встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України під час проведення слідчої (розшукової) дії огляду, що призвели до визнання доказів недопустимими. Висновки. Вивчення питання щодо видів процесуальних порушень, допущених під час проведення слідчої (розшукової) дії огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, які суд визнає недопустимими, сприяє виокремленню найпоширеніших, характерних для цієї слідчої дії. Для уникнення визнання доказів недопустимими, доцільно орієнтуватися на судову практику щодо найпоширеніших процесуальних порушень, які найчастіше трапляються під час проведення відповідних процесуальних дій. Цілковите дотримання норм, положень Кримінального процесуального кодексу України, порядку проведення, фіксації слідчої (розшукової) дії огляду працівником правоохоронного органу є надзвичайно важливою обставиною для подальшого вирішення судом питання щодо допустимості отриманих доказів