Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Мета статті – на підставі наявної емпіричної бази, а також досліджень учених узагальнити кримінологічні ознаки потерпілих від погроз або насильства щодо працівника правоохоронного органу. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських й іноземних учених, положення Кримінального кодексу України, а також практика його застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній: 1) схарактеризовано потерпілих від злочинів, передбачених ст. 345 Кримінального кодексу України, за ознаками статі, віку, громадянства, сімейного стану, відомостями про взаємини з кримінальним правопорушником, про службу, посаду, обов’язки; 2) визначено категорії правоохоронців, які стають жертвами погроз або насильства; 3) окреслено позитивні й негативні ознаки та риси цих осіб; 4) розроблено класифікацію потерпілих правоохоронців за видом їх поведінки, що передувала кримінально противним посяганням на них у формі погроз або насильства. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки: 1) серед правоохоронців, які стали потерпілими від погроз або насильства, переважають особи чоловічої статі молодого віку (від 25-ти до 45 років) з незначним стажем роботи; 2) злочини, передбачені ст. 345 Кримінального кодексу України, найчастіше вчиняють стосовно поліцейських, значно рідше – щодо працівників інших правоохоронних органів (прикордонної служби, органів й установ виконання покарань, органів державної лісової охорони тощо); 3) найбільшою є кількість жертв серед працівників патрульної поліції (рідше потерпілими стають слідчі, оперативні працівники, дільничні офіцери поліції, інспектори сектору ювенальної превенції, працівники інших служб); 4) негативні ознаки та риси потерпілих від злочинів, передбачених ст. 345 Кримінального кодексу України, які переважають на практиці, можна поділити на такі групи: а) негативні риси характеру; б) брак необхідного рівня знань, умінь і навичок; в) зневіра в ефективному захисті працівників правоохоронних органів; г) стан (алкогольного сп’яніння або перевтоми); д) регіональний менталітет, світогляд, сформований у певній місцевості; е) низький рівень доходу, життя та матеріального забезпечення; 5) не завжди певні риси характеру правоохоронця, його соціальний статус, демографічні ознаки, інші особливості безпосередньо чи опосередковано пов’язані з учиненням злочину, передбаченого ст. 345 Кримінального кодексу України; 6) потерпілих правоохоронців можна умовно об’єднати в такі групи: а) особи, у діях яких наявна суспільно корисна (правомірна, позитивна) поведінка; б) необачні (легковажні); в) особи, які діяли неправомірно; г) особи з асоціальною (аморальною) поведінкою