Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Мета статті – проаналізувати поняття булінгу, визначити його соціальну та правову сутність, на підставі здійсненого аналізу сформулювати власну дефініцію булінгу. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання соціально-правових явищ і процесів. Зокрема, це такі методи, як історико-правовий, діалектичний, формально-логічний, системно-структурний, статистичний тощо. Теоретичним підґрунтям цієї публікації стали праці вітчизняних та іноземних учених, присвячені питанням дослідження булінгу. Наукова новизна публікації полягає в тому, що вперше комплексно досліджено визначення булінгу, виокремлено його види, фази розвитку (драбина булінгу), сформульовано власну дефініцію поняття булінгу. Висновки. Якщо у світі проблему шкільного цькування почали активно досліджувати з 80-х років минулого століття, то науковий інтерес українських дослідників до цього питання активізувався лише в останнє десятиліття (перші дослідження в Україні розпочато лише 2005 року). Зазначене пов’язано насамперед з тим, що булінг серед українських школярів набув значного поширення (або ж, можливо, суспільство частіше стає свідком виявів булінгу внаслідок потрапляння жахливих відео в мережу. За даними ВООЗ, Україна входить у першу десятку країн Європи за його поширеністю поміж школярами віком 11–15 років. Невтішні показники змушують замислитися над проблемою всіх, хто може посприяти її розв’язанню: батьків, педагогічних працівників, правозахисників, психологів і, безперечно, управлінців, які формують політику в галузі освіти. Однак для розроблення ефективних механізмів протидії шкільному цькуванню, необхідно оперувати об’єктивними й актуальними даними щодо поточної ситуації, пов’язаної з відповідним явищем, розуміти його соціальну та правову сутність