Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є науково-практичне обґрунтування правового статусу Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, доведення значущості дотримання його норм як передумови довіри до міжнародної правової системи, геополітичної стабільності й безпеки. Методологія. Методологічний інструментарій дібрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Під час дослідження використано систему методів наукового пізнання, зокрема формальної логіки (абстрагування, аналогію, дедукцію, індукцію, синтез) – у межах висвітлення основного змісту досліджуваного питання; метод системного аналізу – для формулювання висновків дослідження; теоретичний – під час вивчення наукової та навчально-методичної літератури. Наукова новизна полягає в системному аналізі проблемних питань, пов’язаних з особливостями правового статусу Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Доведено, що Україна має всі підстави очікувати повного виконання взятих на себе зобов’язань з боку ядерних держав, які юридично засвідчили гарантії безпеки нашої держави відповідно до вимог міжнародного права. Виконання зобов’язань державами-підписантами є запорукою оптимальної стратегії національного утвердження та подальшого геополітичного розвитку в умовах антидержавницької пропаганди як вияву гібридної війни Російської Федерації проти України. Висновки. Правовий статус Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, а також історична ретроспектива його підписання та механізм реалізації необхідно розглядати виключно на підставі історичних і юридичних документів, незаангажовано, усебічно, вибудовуючи об’єктивну хронологію розгляду цього питання, правильності трактування та застосування міжнародного права. Україна зробила значний внесок у посилення глобальної безпеки у світі, юридично довіривши свою зовнішню безпеку ядерним державам-гарантам. Саме тому довіра до міжнародної правової системи та значущість підписання міждержавних договорів залежить від якості виконання норм Будапештського меморандуму. У сучасних умовах лише спільні, скоординовані дії на міжнародному рівні здатні зупинити країну-агресора – Російську Федерацію, змусити її до стабільного миру, поваги й дотримання норм міжнародного права, двосторонніх і багатосторонніх договорів, учасником яких є ця країна