Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є з’ясування закономірностей і тенденцій розвитку світової юридичної практики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Теоретичним підґрунтям дослідження є теоретико- методологічні засади механізмів соціально-правового впливу на вияви домашнього насильства. Методологія. З огляду на поставлену мету й предмет, обрано методологічний інструментарій дослідження. Зокрема, було застосовано компаративістський і концептуальний плюралістичний підходи, що забезпечило міждисциплінарний комплексний характер і поглиблений науковий пошук різних соціально-культурних контекстів, що слугувало розкриттю специфіки імплементації міжнародних норм і стандартів у національне законодавство країн світу. Використання положень концептуального плюралізму сприяло визначенню множинності інтерпретацій правових конструкцій та механізмів системи запобігання, протидії домашньому насильству зі збереженням недоторканності вихідного концепту, а використання методу порівняльного аналізу – виявленню тотожного й відмінного в проблематиці домашнього насильства у світі й у конкретній державі зокрема. Під час дослідження виявлено основні тенденції у сфері запобігання, протидії домашньому насильству, а саме: запровадження інституту термінових охоронних, захисних приписів, обмежувальних приписів/наказів, розвиток мережі соціальних центрів, притулків для осіб, які постраждали від домашнього насильства. Розглянуто структуру типової корекційної програми щодо зміни насильницької поведінки для осіб, які вчинили сімейне насильство, й акцентовано на тематичних розділах цієї програми. Зазначено, що вихідними умовами імплементації норм міжнародних стандартів у національне законодавство країн світу є врахування соціокультурних традицій, правової ментальності та керівних положень державно-політичного курсу. Наукова новизна. Вивчення міжнародно-правових стандартів і зарубіжного досвіду слугувало вдосконаленню теоретико-прикладних засад обраного предмета дослідження. Подальшого розвитку набуло вивчення правового регулювання протидії насильству в сім’ї, родині, побуті. Під час проведення аналізу було доведено, що заходи запобігання, протидії домашньому насильству повинні постійно вдосконалюватися відповідно до змін політично-правового курсу національного й міжнародного законодавства. Висновки. Встановлено, що предметні форми й методи соціально-правового впливу у сфері запобігання, протидії, домашньому насильству є взаємодією різних складників державного механізму, для яких характерним є імплементація міжнародних норм, стандартів у національне законодавство країн світу. Розв’язання проблематики домашнього насильства у світі та в конкретно обраній державі потребує урахування норм традиційного права, національної ментальності й соціокультурних традицій і пов’язане з особливостями державної політики в зазначеній галузі. Перспективою подальших досліджень є розроблення відповідних методичних рекомендацій і корекційних програм