Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Завантажити статтю Завантажити статтю
Том 25, №4, 2020
  • декларування недостовірної інформації, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, корупція, корупційне кримінальне правопорушення, неконституційність закону, порушення вимог фінансового контролю
  • https://doi.org/10.33270/01201174.20
  • Сторінки 20-31

Метою статті є аналіз аргументів Конституційного Суду України щодо визнання ст. 366-1 Кримінального кодексу України такою, що не відповідає Конституції України, задля оцінки ступеня об’єктивності прийнятого рішення. У статті використано комплекс наукових методів: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кримінального кодексу України та Закону України “Про запобігання корупції”, а також практика їх застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній проаналізовано основні вади аргументів Конституційного Суду України щодо визнання ст. 366-1 Кримінального кодексу України такою, що не відповідає Конституції України, зокрема доведено недостатню обґрунтованість цього рішення. У роботі також окреслено обставини, які обумовлюють необхідність криміналізації умисного неподання декларації та декларування недостовірної інформації. Висновки. Гіпотезу щодо неконституційності ст. 366-1 Кримінального кодексу України не можна вважати доведеною з огляду на відсутність необхідних аргументів у відповідному рішенні Конституційного Суду України. Соціальну обумовленість встановлення відповідних кримінально-правових заборон (подання завідомо недостовірних відомостей у декларації та умисного неподання декларації) визначено такими обставинами: 1) суспільною небезпекою цих діянь; 2) необхідністю забезпечення виконання обов’язку декларування; 3) необхідністю створення передумов для доказування незаконного збагачення; 4) необхідністю забезпечення прозорості в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснення об’єктивної оцінки їхньої роботи, а також виявлення можливих ознак вчинення протиправних діянь; 5) наявністю потенціалу в контексті запобігання корупційним кримінальним правопорушенням; 6) необхідністю виконання обов’язків, закріплених у ст. 67 Конституції України; 7) міжнародно-правовими зобов’язаннями України щодо запобігання та протидії корупційним кримінальним правопорушенням

Використані джерела

Використані джерела в процесі публікації