Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є науковий аналіз обґрунтованості рішення вітчизняних парламентаріїв про доповнення Кримінального кодексу України ст. 240-1 й оновлення редакції ст. 254, яке спричинило появу в її структурі одночасно трьох нових частин, а також визначення перспектив розвитку кримінального законодавства у відповідній царині. Для досягнення задекларованої мети було обрано методологію, інструментарій якої надав можливість об’єктивно дослідити розглядуване рішення законодавця. Під час висвітлення відповідної проблематики використано філософські, загальнонаукові та конкретно-наукові методи. Зокрема, метод системно-структурного аналізу, використаний як при дослідженні зв’язків аналізованих кримінально-правових заборон із правовою системою України загалом, так і з іншими нормами й інститутами Загальної та Особливої частини Кримінального кодексу України. Також було проведено вибіркове дослідження кримінальних проваджень, судових рішень (конкретно-соціологічний метод). Статистичний метод дав змогу проаналізувати відповідні кількісні та якісні показники. Компаративістський метод використано для з’ясування підходів іноземних держав щодо регламентації відповідальності за ідентичні за змістом кримінальні правопорушення. Наукова новизна роботи ґрунтується на тому, що автор одним із перших у вітчизняній кримінально-правовій доктрині довів, що обраний законодавцем і втілений у життя Законом від 19 грудня 2019 року спосіб удосконалення механізму кримінально-правової протидії “бурштиновим” правопорушенням не є вдалим. Водночас автор дійшов висновку, що замість доповнення чинного кримінального законодавства черговими спеціальними кримінально-правовими новелами (ст. 240-1 і частинами 2, 3 та 4 ст. 254 Кримінального кодексу України) законодавцю варто було рухатися протилежним шляхом, який полягає в удосконаленні чинних загальних норм (ст. 240 і ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу України), запобіжний потенціал яких є цілком достатнім для ефективної кримінально-правової охорони відповідних суспільних відносин