Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою та завданням статті є дослідження особливостей юридичних позицій Конституційного Суду України як специфічного джерела правового регулювання конституційного юрисдикційного процесу з огляду на аналіз теоретичних підходів щодо розуміння поняття “правова позиція Конституційного Суду України”, яке після конституційної реформи правосуддя 2016 року трансформувалося в поняття “юридична позиція Конституційного Суду України” й отримало нормативне закріплення в Законі України “Про Конституційний Суд України”, а також практики Конституційного Суду України, у якій деталізовано положення Конституції України та зазначеного Закону, пов’язані з реалізацією Конституційним Судом України своїх юрисдикційних повноважень. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів та способів пізнання, застосування яких надало можливість розглядати юридичні позиції Конституційного Суду України як одне з джерел правового регулювання конституційного юрисдикційного процесу. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в статті вперше після внесення 2016 року до Конституції України змін у правосудді здійснено комплексний аналіз юридичних позицій Конституційного Суду України щодо принципів його діяльності, меж повноважень, критеріїв прийнятності обґрунтування тверджень суб’єктів права на конституційне подання, конституційну скаргу, неможливості оскарження його рішень. У висновках зазначено, що юридичні позиції Конституційного Суду України є специфічним джерелом права; як і Конституція України, Закон і Регламент є джерелом правового регулювання конституційного юрисдикційного процесу та впливають на порядок реалізації юрисдикційних повноважень Конституційного Суду України як його головного суб’єкта, оскільки в них знаходять свій розвиток і деталізацію положення Конституції України та Закону. Юридичні позиції Конституційного Суду України є сталими, він ураховує їх під час прийняття подальших актів з питань конституційного провадження; він також може розвивати й конкретизувати свою юридичну позицію в актах або змінити її за певних обставин, проте лише за умови обґрунтування такої зміни у відповідному акті Конституційного Суду України