Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є дослідження міжнародного й міждержавного розшуку як підстави спеціального досудового розслідування (in absentia) з метою аналізу зазначених правових категорій для визначення прогалин правового регулювання та надання пропозицій щодо їх усунення. Методологія. З огляду на поставлену мету, особливості об’єкта й предмета дослідження обрано методологічний інструментарій. Під час дослідження використано систему методів наукового пізнання: формальної логіки (абстрагування, аналогію, дедукцію, індукцію, синтез) – для з’ясування змісту розглядуваного питання; метод системного аналізу – для окреслення напрямів удосконалення кримінального процесуального законодавства України; теоретичний – у процесі дослідження наукової та навчально-методичної літератури. Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні кримінального процесуального законодавства України в частині міжнародного й міждержавного розшуку як підстави спеціального досудового розслідування (in absentia) для виявлення проблем у правовому регулюванні та правозастосуванні, визначення шляхів розв’язання таких проблем. Розроблено зміни до Кримінального процесуального кодексу України стосовно належного врегулювання процедури міжнародного розшуку для досягнення завдань кримінального провадження. За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки: 1) оголошення підозрюваного в міжнародний та/або міждержавний розшук є обов’язковою умовою здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia); 2) не підлягають застосуванню положення Законів України, які суперечать положенням Кримінального процесуального кодексу України та передбачають непоширення вимог про оголошення в міждержавний або міжнародний розшук під час вирішення питання про застосування спеціального кримінального провадження стосовно підозрюваного, обвинуваченого, які перебувають на тимчасово окупованій території України чи в районі проведення антитерористичної операції; 3) чинне законодавство передбачає здійснення міжнародного розшуку лише каналами Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерполу; 4) моментом оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є дата публікації Інтерполом відповідного повідомлення про оголошення розшуку підозрюваного; 5) в умовах сьогодення міждержавний розшук, який провадили на території країн, що входять до Співдружності Незалежних Держав, фактично не здійснюють; 6) наявність у Кримінальному процесуальному кодексі України положення про міждержавний розшук як підстави здійснення спеціального досудового розслідування є невиправданою; 7) виключення міжнародного розшуку як підстави здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) в умовах сьогодення видається недоцільним; 8) положення Кримінального процесуального кодексу України, що регулюють спеціальне досудове розслідування щодо міжнародного та/або міждержавного розшуку, потребують змін і доповнень