Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

На підставі аналізу норм міжнародного гуманітарного права, правозастосовної практики здійснено міжнародно-правову характеристику понять “комбатант”, “некомбатант”, “цивільна особа”, “жертви війни”, “військовополонений”, “цивільний заручник”. Ці терміни зіставлено з поняттям фізичних осіб, яких під час перебування на законних підставах на території України було захоплено в заручники або в інший спосіб незаконно позбавлено волі, що застосовують у законодавстві України. Досліджено питання необхідності нормативного закріплення поняття “військово-полонений” у нормативно-правових актах України в контексті проведення операції Об’єднаних сил (АТО) із забезпечення національної безпеки й оборони на Сході країни. Метою статті є встановлення можливості застосування до громадян України, що брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності держави на Сході та яких утримують (утримували) у полоні (як заручників), режиму “військовополонений”, що відповідав би нормам міжнародного гуманітарного права, відокремлення цього статусу від режиму “цивільний заручник” і закріплення відповідних норм у національних нормативно-правових актах. Методологія. Предметом дослідження обґрунтовано доцільність нормативного закріплення в законодавстві України поняття “військовополонений” і посилання на відповідні норми міжнародного гуманітарного права для міжнародно-правового захисту громадян, які брали участь у забезпеченні національної безпеки й оборони на Сході України та опинилися під владою збройних формувань, правомірність існування яких не визнає Україна. Наукова новизна публікації полягає в тому, що питання статусу військовополонених і цивільних заручників дослідники аналізували переважно в контексті попередніх історичних епох і минулих війн, не охоплюючи сучасних реалій так званих гібридних війн і збройних конфліктів, зокрема подій на Сході України. Зазначене актуалізує необхідність вивчення специфіки використання цих міжнародно-правових режимів у сучасних умовах, оскільки це стосується значної кількості наших співвітчизників, які проти власної волі опинилися у військовому полоні або були незаконно позбавлені волі, серед них заручники, засуджені на тимчасово окупованих територіях України та за її межами. Висновки. Забезпечити ефективний захист у сфері прав людини, зокрема під час збройного конфлікту на східних територіях, наша держава не здатна, з огляду на неузгодженість норм національного та міжнародного гуманітарного права щодо правового статусу захоплених осіб, які озброєні беруть (брали) безпосередню участь у виконанні бойових завдань під час проведення операції Об’єднаних сил (АТО), зокрема статусу військовополоненого в контексті IV Гаазької та ІІІ Женевської конвенцій