Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є компаративістське дослідження положень кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за підкуп виборця, учасника референдуму, у пострадянських та європейських країнах задля виявлення переваг і недоліків, акумулювання позитивного міжнародного досвіду, окреслення перспектив його використання у вітчизняному законодавстві. Визначено місце кримінально-правової норми про підкуп виборця, учасника референдуму в системі Особливої частини кримінального закону іноземних країн; досліджено питання наявності в законодавстві різних країн окремої статті, що встановлює відповідальність за такі злочини; окреслено діяння, що становлять об’єктивну сторону підкупу виборця, учасника референдуму, відповідно до законодавства іноземних держав; схарактеризовано основні заходи кримінально-правового реагування на досліджувані злочини; з’ясовано умови звільнення від кримінальної відповідальності виборців за спеціальними підставами. Методологія. Для досягнення мети як засоби наукового пошуку було використано загальнонаукові та спеціальні методи. Загальний діалектичний метод наукового пізнання став методологічною основою дослідження, що надало можливість проаналізувати різні аспекти законодавчого закріплення кримінальної відповідальності за підкуп виборця, учасника референдуму в їх розвитку, взаємозв’язку та взаємовпливові. Серед спеціальних методів дослідження застосовано такі: історико-правовий (для з’ясування аспектів становлення та розвитку криміналізації підкупу виборця, учасника референдуму); системно-структурний (для встановлення місця досліджуваної норми в структурі Особливої частини КК іноземних країн); порівняльно-правовий (для порівняльного аналізу врегулювання кримінальної відповідальності за досліджувані злочини в законодавстві різних країн). Наукова новизна отриманих результатів полягає в удосконаленні теоретичного розуміння міжнародного досвіду кримінально-правової регламентації відповідальності за підкуп виборця, учасника референдуму, здійсненні порівняльно-правового аналізу сучасних світових моделей такої регламентації для врахування позитивного міжнародного досвіду вдосконалення вітчизняного законодавства. Висновки. У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз норм кримінального законодавства деяких іноземних країн, що встановлюють відповідальність за підкуп виборця, учасника референдуму за низкою критеріїв. З’ясовано, що законодавство України узгоджено з позицією більшості європейських держав щодо встановлення кримінальної відповідальності за такі злочини в межах окремої норми Кримінального кодексу України. Така аналогія виявляється і у віднесенні цього складу у вітчизняному законодавстві до злочинів проти конституційних (виборчих, політичних) прав громадян у контексті дослідження структури Особливої частини Кримінального кодексу України. Водночас виявлено розбіжності між українським і європейським законодавством щодо характеру основних заходів кримінально-правового реагування на досліджувані злочини. Так, європейська практика оперує здебільшого штрафами, що може бути пов’язано з відсутністю соціальної потреби в обранні суворіших мір покарання. Визнано раціональним, з огляду на високу латентність підкупу виборця, учасника референдуму, запровадити закріплене в законодавстві європейських країн звільнення від кримінальної відповідальності за спеціальними підставами, зокрема, виборців або учасників референдуму, які добровільно повідомили правоохоронні органи про вчинення таких злочинів