Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Визначивши метою дослідити козацьке право Запорозької Січі – складову українського правотворення, автори статті обґрунтували, що козацьке право запорожців як історичний тип українського звичаєвого права є наслідком еволюції історично сформованих правил поведінки в природно-правову систему Запорожжя. Методологію дослідження становлять ключові принципи й основні методи та засоби пізнання. Методологічними правилами слугували усталені в науці принципи історизму, системності, об’єктивності, усебічності, наступності, завдяки чому було досягнуто результатів, які забезпечили наукову новизну в історико-правовій науці із зазначеної проблеми. Зокрема, у дослідженні вперше акцентовано увагу на тому, що звичаєве право має свої витоки з часів етногенезу й родоплемінної консолідації місцевих автохтонів і прийшлих народів, формування протодержавних об’єднань східнослов’янських племен. Вивчено дієвість козацького звичаєвого права та його трансформування в загальне, що стало вагомим чинником в українському національному правотворенні. Водночас акцентовано увагу на тому, що завершення процесу трансформування звичаєвого права окремих українських земель у суто національне право відбулося в умовах відродженої у ХVІІ столітті Української держави. У висновках узагальнено, що еволюціоноване з давніх правових норм козацьке право як історичний тип українського звичаєвого права зайняло важливу нішу в українському національному правотворенні й стало вагомою передумовою відродження Української національної держави в ХVІІ столітті. Однак усебічне дослідження козацького права Запорозької Січі в контексті українського правотворення засвідчило, що в історіографії не всі аспекти означеної наукової проблеми висвітлено ґрунтовно й об’єктивно. Перспективність подальших наукових розвідок щодо козацького права полягає, насамперед, у глибшому дослідженні первинної ланки й основоположного елементу звичаєвого права в Україні – трансформованої норми права, яка виникла виключно природним шляхом, з огляду на потреби суспільних відносин