Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Протидія торгівлі людьми є викликом для держави й становить окремий напрям державної політики, який повсякчас змінюється у зв’язку з трансформаціями явища торгівлі людьми (видів і способів експлуатації та вербування, географічних регіонів поширення, соціально-демографічних особливостей осіб, втягнутих у торгівлю людьми, тощо). Мета статті – дослідити етапи становлення та формування державної політики протидії торгівлі людьми в Україні із середини 90-х років ХХ ст. й донині з метою виявлення трансформацій, важливих для забезпечення її подальшого ефективного розвитку й реалізації. Методологічною основою публікації є діалектичний підхід до пізнання соціально-правових явищ шляхом історико-правового, порівняльно-правового та проблемно-хронологічного аналізу формування і реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми як правового феномену, опис, класифікацію та систематизацію якого здійснено за допомогою формально-юридичного методу. Зазначені методи у взаємозв’язку із загальнонауковими логічними методами та прийомами (наукова абстракція, аналіз, синтез, індукція, дедукція, групування, аналогія, класифікація) надали можливість усебічно й ефективно дослідити окреслену проблематику. Наукова новизна статті полягає у виокремленні основних етапів формування та реалізації державної політики протидії торгівлі людьми, оскільки таку періодизацію не здійснено у вітчизняній правовій науці та в науці державного управління. Висновки. Запропоновано виокремити такі етапи формування та реалізації державної політики протидії торгівлі людьми: 1-й етап – підготовчий (від проголошення незалежності Української держави до 1995 року); 2-й етап – визнання проблеми (із середини 90-х років до 1998 року, коли було криміналізовано торгівлю людьми); 3-й етап – етап формування цілісного розуміння проблеми (1999–2004) – від підготовки та прийняття першої в Україні Програми запобігання торгівлі жінками та дітьми до Комплексної програми запобігання торгівлі людьми; 4-й етап – етап формування інструментів і механізмів протидії торгівлі людьми (2005–2009); 5-й етап – етап формування сучасного законодавчого та нормативно-правового забезпечення протидії торгівлі людьми (2010–2013); 6-й етап – етап реалізації законодавства й активної європейської інтеграції (з 2014 року й донині)