Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Мета статті – конкретизувати поняття булінгу, визначити його основні ознаки, причини, види, суб’єктивний склад для подальшої модернізації заходів із запобігання цьому негативному явищу в Україні; сформулювати пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення кримінально-правового захисту особи від булінгу в нашій країні. Для реалізації зазначеної мети в статті виконано такі завдання: розглянуто різні підходи до розуміння поняття булінгу як однієї із форм насильства; досліджено його соціальну та правову сутність, причини виникнення; проаналізовано суб’єкти боулінгу, надано їх кримінологічну характеристику; визначено форми булінгу в Україні. Методологія. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їхніх суперечностях, розвитку та змінах, що дає змогу об’єктивно оцінити рівень й ефективність запобігання насильству серед неповнолітніх в Україні; формально-логічний метод, за допомогою якого виявлено елементи правового механізму запобігання насильству; порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу чинного законодавства та міжнародних нормативних актів; статистичний – у процесі дослідження емпіричних даних і статистичного матеріалу з метою отримання математичних підстав опрацювання результатів опитування, анкетування й обґрунтування висновків наукової роботи; метод формальної логіки (аналіз і синтез, гіпотеза) під час визначення основних напрямів наукової роботи й вирішення проблемних питань. Теоретичним підґрунтям публікації стали праці вітчизняних та іноземних учених, присвячені аспектам запобігання булінгу. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній сформульовано авторське визначення поняття булінгу, встановлено основні детермінанти булінгу серед дітей в Україні, доведено його безпосередній зв’язок з насильницькою злочинністю, виокремлено форми взаємозв’язку булінгу та злочинності з іншими девіантними виявами в суспільстві, які мають спільне походження, що виявляється в агресії (учинення вбивства, доведення до самогубства, катування). Завдяки поглибленому дослідженню детермінант булінгу й осіб, які його вчиняють, вважаємо за доцільне підвищити ефективність кримінально-превентивної діяльності. Висновки. На підставі результатів здійсненого наукового дослідження запропоновано розглядати можливість кримінально-правової відповідальності дітей, які досягли віку 14 років, за вчинення булінгу. Закріплення такої відповідальності в Кримінальному кодексі України могло б стати одним із засобів запобігання та протидії булінгу. Також розроблено трирівневу систему запобігання цьому негативному явищу в Україні.