Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Метою дослідження є комплексний аналіз недостатньо досліджених питань формування внутрішнього переконання судді органу конституційної юрисдикції як суб’єкта доказування в конституційному судовому процесі. Автор акцентує увагу на з’ясуванні спільних і відмінних особливостей формування внутрішнього переконання суб’єктів доказування в конституційному судовому процесі вітчизняних та іноземних органів конституційної юрисдикції та судових установ загальної юрисдикції. Для досягнення поставленої мети необхідно було виконати такі завдання: по-перше, визначити філософсько-правові засади процедури оцінки доказів у вітчизняному конституційному судовому процесі, які є законодавчо не врегульованими; по-друге, дослідити ступінь впливу на формування внутрішнього переконання судді конституційного суду в процесі оцінки доказів об'єктивних і суб'єктивних факторів; по-третє, з’ясувати відмінності процедури висловлення суддею органу конституційної юрисдикції свого ставлення до оцінки доказів колегіальним судовим органом шляхом голосування та на підставі внутрішнього переконання; по-четверте, окреслити шляхи подальшого наукового дослідження проблеми й обґрунтувати необхідність її законодавчого врегулювання. Для виконання поставлених завдань застосовано загальнонаукові методи пізнання, зокрема: аналіз, синтез, дедукцію, індукцію, логічний, системний, а також специфічні наукові методи пізнання в галузі права – формально-юридичний, юридично-герменевтичний, порівняльно-правовий, а також метод аналізу практики судового конституційного контролю. Емпіричну базу дослідження становлять праці вітчизняних та іноземних правознавців, які вивчали теоретичні питання судового доказування й доказів, акти національного та зарубіжного права, практику Конституційного Суду України. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше вітчизняне комплексне дослідження процесу формування внутрішнього переконання суб’єктів доказування під час оцінки доказів у конституційному судовому процесі. За результатами дослідження обґрунтовано, що філософсько-правові засади процедури оцінки доказів у вітчизняному конституційному судовому процесі досі лишаються поза увагою юридичної науки та законодавця. Теорія та практика конституційного судового процесу засвідчують, що на формування внутрішнього переконання судді конституційного суду з питань оцінки доказів значний вплив мають об'єктивні (обставини та факти, які були встановлені в процесі розгляду справи) та суб'єктивні (особистісні риси характеру та свідомості: світогляд, професійність, правосвідомість і справедливість) фактори. Внутрішнє переконання одного судді, що за змістом і формою становить відображення об’єктивної дійсності, не є критерієм пізнання істинності в конституційному судовому процесі, оскільки цим критерієм є виключно рішення колегіального органу. Проблеми доказування в конституційному судовому процесі потребують посиленої уваги з боку науки філософії права та нагального законодавчого врегулювання