Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Мета статті – дослідити історичні аспекти запобігання незаконному заволодінню вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами в Україні, для чого розглянуто окреслену проблематику в різні історичні епохи. Для досягнення зазначеної мети та виконання поставлених завдань автор комплексно використовує низку загальнонаукових і спеціально-правових методів. Методологічну основу статті становлять діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і процесів у їх суперечностях, розвитку та змінах, цей метод використано в процесі наукового пізнання правової сутності запобігання незаконному заволодінню вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами в Україні; порівняльно-правовий та історичний методи надають можливість простежити становлення й розвиток відповідальності за ці злочинні діяння та здійснення перших спроб запобіжної діяльності в цій галузі; спеціально-юридичний застосовано під час аналізу змісту законодавства різних періодів у сфері правового регулювання запобіжної діяльності щодо незаконного обігу зброї; висунення та перевірку гіпотез – для пошуку пояснень історичних процесів у цій сфері; формально-логічний – як універсальний спосіб аргументації наукових висновків і положень, що дає змогу обʼєктивно оцінити історичний розвиток запобігання незаконному заволодінню вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами в Україні. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній проаналізовано історичні періоди виникнення, розвитку й удосконалення запобіжної діяльності щодо незаконного заволодіння вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами в Україні, а також виявлено певні закономірності, що позначилися на масштабах й інтенсивності незаконного обігу зброї в нашій країні. Висновки. Обґрунтовано думку про те, що різноманітні законодавчі новели як нині, так і в історичному розрізі обумовлені тією соціально-економічною ситуацією, що складається в суспільстві. Важливе значення мають революційні рухи, військові конфлікти, різноманітні політичні протистояння, які завжди супроводжуються зростанням обсягів незаконного обігу зброї в будь-якій країні. Зазначене прогнозовано приводить і до активізації запобіжної діяльності в цій галузі. Історичні джерела засвідчують, що основними напрямами цієї діяльності були: посилення контролю з боку компетентних органів, підвищення якості їхньої роботи, міжвідомча взаємодія в правоохоронних та інших державних органах тощо