Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

Мета статті – дослідити механізм дій законодавчих та організаційних гарантій у сфері гендерної рівності, визначених у законах України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», окремих статтях Кримінального кодексу України й Кодексу України про адміністративні правопорушення. У межах дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальноправових методів. Методологічну основу статті становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ у їх суперечностях, розвитку та змінах, що надає можливість об’єктивно оцінити рівень й ефективність запобігання правопорушенням у сфері гендерного насильства в Україні; формально-логічний метод, за допомогою якого виявлено елементи правового механізму (застосування адміністративних, кримінальних, процесуальних норм права), що регулюють запобігання гендерному насильству в Україні. Порівняльно-правовий метод використано під час аналізу правового та соціального забезпечення цього інституту в деяких зарубіжних країнах і в Україні; статистичний – під час опрацювання емпіричних даних і статистичного матеріалу дослідження. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній визначено спеціальні заходи превентивного характеру, які передбачені змінами в національному законодавстві та розширюють повноваження поліції, суду, соціальних служб щодо захисту прав постраждалої жінки й дитини, що стали свідками насильства, в Україні. Акцентовано на необхідності розроблення реальних механізмів упровадження таких заходів і забезпечення їх виконання. Висновок. Обґрунтовано, що, попри значні позитивні зрушення в законодавстві України у сфері запобігання насильницьким правопорушенням, нагальною на всіх рівнях суспільного життя залишається проблема механізму захисту жертв і запровадження в законодавство України досудового арешту для правопорушників.