Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ

На підставі формально-юридичного аналізу Закону України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року встановлено, що суб’єктами сектору безпеки й оборони є громадяни та громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України. Водночас у цьому переліку, на жаль, не враховано таких суб’єктів, як органи місцевого самоврядування та їх посадові особи. Доведено, що це стратегічна помилка вказаного Закону, яка унеможливить ефективне використання всіх наявних ресурсів для досягнення основної цілі – національної безпеки України. Фактично наявна нині тимчасова окупація частини території України (АР Крим, окремих районів Донецької та Луганської областей) є наслідком системних прорахунків у забезпеченні регіональної національної безпеки. Наслідком браку ефективної комплексної регіональної національної безпеки є вкрай низький рівень національної безпеки держави. Її може бути адекватно забезпечено завдяки участі органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Ця теза нині актуалізується в контексті децентралізації публічної влади та подальшого розширення повноважень органів місцевого самоврядування, зміцнення їх матеріально-фінансової основи, формування дієвих територіальних громад. Констатовано, що національна безпека держави залежить передусім від безпеки регіонів.